Що буде, якщо взяти казку про Піноккіо, додати похмурий світ у стилі Bloodborne і засипати все це механіками Dark Souls? Відповідь проста — Lies of P
На перший погляд така ідея звучить дивно. Адже більшість із нас пам’ятає Піноккіо або за мультфільмом Disney, або за пригодами Буратіно. Але якщо звернутися до оригінальної історії Карло Коллоді, де вистачало жорстокості, трагедій і зовсім не дитячих мотивів. Взяти хоча б те, що в оригіналі маріонетка спочатку жорстоко вбила свого “друга” – цвіркуна. І тоді стає зрозуміло: світ світ Lies of P з механічними маріонетоками, чудовиськами і безнадією вписався в неї майже безшовно.
Ви готові поринути не тільки в божевільний світ механічних маріонеток, а й подивитись як це співвідноситься з їх старшим прототипом? Тоді озброюйтесь! Наші Gatto armato (озброєні котики) проведуть вас темними і спустошеними хворобою та безумством вулицями Крату у пошуках істинної людяності.
Геймплей.
Lies of P – це екшен RPG від третьої особи, де ми, в ролі мовчазної маріонетки, яку називають P (Пі) намагаємось мало того що з’ясувати що коїться навкруги, але ще й допомогти таємничій Софії, яка і пробудила нас із небуття.
Події гри відбуваються на вулицях і в околицях міста Крат – світового центру передових технологій і інновацій. Саме тут відкрився окремий філіал пекла на землі. Спочатку невідома чума під назвою Кам’яна хвороба виснажила людські душі, а потім – безумство маріонеток добило їх тіла. В цих умовах нашому герою доводиться протистояти не тільки своїм механічним родичам, але й набагато страшнішим істотам – людям і покручам, в яких вони перетворились. Система відродження ворогів типова для всіх соул-лайк проєктів: підходимо до багаття, в даному випадку Старгейзера, і разом з відновленням здоров’я відновлюємо майже всіх ворогів на локації. Тож боротися з ворогом можна майже безкінечно – було б бажання і хист. Також старгейзер надає нам можливість збільшити характеристики нашого персонажа, замінити екіпірування або забрати щось зі складу зберігання.
Переміщення по локаціям також достатньо типове – ніжками до наступного, ще не відкритого старгейзера. В цілому локації достатньо коридорні – в стилі саме Dark Souls, а не відкритого світу типу Elden Ring. А от між старгейзерами можна телепортуватись. Причому в будь-який момент і в будь-яку частину міста.
Бойова система цікава і є певним гібридом між Bloodborne, Sekiro і гнучкістю налаштування білдів в класичному Dark Souls. Від Sekiro гра запозичила систему ідеальних блоків і особливі червоні атаки ворогів, а від Bloodborne — можливість частково відновлювати здоров’я після захисту та загалом дуже швидкий темп бою. Усе це складається в доволі самобутній стиль, який вдало доповнюють механіки руки Легіону. Це механічна рука протагоніста. Вона дає доступ до вогнеметів, гармат і шокових хвиль, які часто допомагають впоратися з найнебезпечнішими ворогами. Окрім цього цей елемент чітко нагадує, що наш герой – не жива людина.
Зброя і броня
Зброї у грі багато і вона різноманітна. Причому різноманітна як за ключовими характеристиками, так за вагою і стилем використання. Більш того, зброю можна ще й комбінувати, отримуючи нові, абсолютно неочікувані результати. Однак давайте більш послідовно.
Вся зброя у грі масштабується від однієї, або кількох характеристик нашого героя. Це Сила, Майстерність і Талант. Ступінь масштабування залежить від коефіцієнту, який відображається відповідною літерою від D до S, де D – найслабше, S – найсильніше. Є два типи зброї – унікальна (бос зброя), яка є цільною і її можна хіба що просто покращити, і звичайна зброя, що складається з двох частин – леза і руків’я. І отут починається цікаве.
Ми можемо у абсолютно вільному порядку комбінувати леза і руків’я будь-яких видів зброї. Чому це важливо? Руків’я відповідає за масштабування (якими саме характеристиками P буде наносити шкоду) та анімації і стиль ударів вашого персонажа. Це критично важливо, оскільки не завжди розлогі удари будуть ефективними, особливо в тісних приміщеннях. Після замаху битись в стіну – це останнє, що ви захочете при зустрічі з противником. Тож можна поставити умовне лезо, що наноситиме елементальну шкоду, наприклад вогонь чи електрику, на руків’я яке добре масштабує вашу майстерність або силу. І бити противника в стилі а-ля рапіра: стіни не заважають, а шкоди — хоч відбавляй.
Для простої і унікальної зброї є різні матеріали для покращення. Причому знайти в необхідній кількості ці матеріали для унікальної зброї – це той ще квест. Тому витрачайте продумано. Для звичайної ж зброї матеріалів достатньо, щоб спокійно покращувати не одну, а декілька одиниць.
Щодо іншого екіпірування і броні. Броня у грі – це фактично просто костюм, однак функції обладунку виконують 3 елемента екіпірування, які може надівати наш персонаж. Рамка (Frame), Конвертер (Converter) і Картридж (Cartridge). Рамка забезпечує фізичний опір та захист. Конвертер захищає від стихійної шкоди (вогонь, блискавка, кислота). Картридж забезпечує захист від ефектів (перегрів, шок, корозія). Покращувати їх не можна, але впродовж нашої подорожі, ми знаходитимемо нові, покращені варіанти цих предметів.
Також додатково наш персонаж може використовувати амулети, якими можна збалансувати наш білд, бо їх дуже багато – від збільшення можливої ваги екіпірування, до відновлення здоров’я і збільшення шкоди по противнику.
Розвиток персонажа
В цілому тут все по класиці жанру темних душ – за вбивство ворогів отримуємо Ерго – таємничу есенцію, за допомогою якої оживляють маріонеток. Такий собі замінник душ в цьому світі. Витрачати ерго можемо збільшення характеристик і, відповідно посилення нашого персонажа.
Гра зручно показує, як зміна характеристик впливає на можливості персонажа в бою. Також тут є soft cap — після певного рівня характеристики продовжують зростати, але користі від кожного нового очка стає помітно менше. Для Lies of P цей софт-кап починається приблизно у діапазоні від 30 до 60, залежно від характеристики.
Проте ви не зможете безмежно прокачувати вашого героя. Схоже, що Джепетто, через систему P-серця, встановив суворі обмеження на розвиток головного персонажа, і ми не зможемо переступити позначку 100 рівня. Тому розподіл очок необхідно робити усвідомлено, враховуючи збірку та стиль бою.
Але характеристиками та спорядженням розвиток не обмежується. Є ще й механічне серце, яке відкриває нові можливості. Те саме P-серце. За допомогою кварцевих кристалів ми можемо отримати додаткові покращення для нашого персонажу. І вони так само важливі, як і покращення звичайних характеристик, а може і важливіші по деяким показникам. Що сказати, Сильне серце – сильна особистість. А наш герой однозначно має всі шанси стати справжньою людиною. Доречі, ключовим питанням гри буде визначення персонажа себе як людини або маріонетки.
Різне
Котики не є великими фанатами soulslike проєктів, тому підходили до гри з величезними пересторогами. Ми не можемо дозволити собі написати погану рецензію тільки за те, що гра не в нашому улюбленому жанрі. Однак вже з перших хвилин гри ми в неї буквально закохались. Стилістика спустошеного Крата з відчутними нотками стімпанку і дизельпанку перетворила спроби вижити на одну з найцікавіших пригод останнього часу. Так, періодично було занадто складно, тим не менш розробники подумали і про тих, у кого лапки – гра має гнучкі налаштування рівня складності. Це нас приємно здивувало і дозволило продовжити наш шлях з порятунку останніх вцілілих приреченого міста, а також розкриття питань, що є Ерго і чому сталась катастрофа.
Окреме задоволення приносила бойова система, тільки далеко не одразу. На старті це був біль і полум’я емоцій. Тим не менш широка варіативність зброї і її кастомізації зробили свою справу, і котиськи змогли війти в задовільний для себе ритм.
Дотатково відзначимо пропрацювання персонажів у грі. Однак ми до цього підійдемо в розділі про лор гри.
Історія
От зараз ми спробуємо і про історію, і без великих спойлерів. З самого початку гри наш персонаж прокидається і ми, разом і з ним намагаємось зрозуміти, що ж коїться навкруги. А декорації шикарні – маріонетки, які виконували прості протокольні роботи, сказились і почали масово, з особливою жорстокістю вбивати людей. Це попри три закони робототехніки… ну точніше основний Протокол. Він запрограмований при створенні маріонеток і забороняє шкодити людям.
За допомогою таємничої дівчини Софії, з характерним блакитним волоссям, ми починаємо розуміти масштаби катастрофи, а також розбиратись в ймовірних причинах. Софія – це пряма відсилка на блакитноволосу фею з оригінального твору. Однак якщо там вона відігравала роль матінки-феї, то у грі це скоріше наш партнер. Не тільки фею ми зустрічаємо у грі.
Цвіркун, якого в оригіналі спочатку вбив Піноккіо, а потім його дух вже слугував сумлінням дерев’яному хлопчику, у грі перетворився на нашого партнера Джіміні, який радше стає оповідачем і партнером по розмовам, ніж нашим моральним компасом.
Більш радикальні зміни у порівнянні з оригіналом торкнулись батька нашого персонажа – Джепетто. В оригіналі він був добрим творцем, який робив все, щоб його Піноккіо став справжнім хлопчиком. У грі ж це своєрідний мікс з наукового доброго генія-творця Джепетто з Манджафуоко – директором лялькового театру – жорстоким, холоднокровним і маніпулятивним типом. В результаті вийшла дійсно неоднозначна і цікава сутність.
Ще один персонаж, який принципово змінив свій характер – Алідоро. У казці він постає поліцейським псом, який після порятунку, присягнув у вірності Піноккіо. У грі ж він вкрай неоднозначний і хитрий персонаж, за яким приховано багато таємниць.
Звісно це далеко не всі цікаві персонажі і відсилки, які є у грі. Але ми залишаємо вам право самим дізнатись, що приховує ця непроста історія про те, що є людяність і як це бути людиною. Про брехню і її наслідки, а також про вірність друзям.
Недоліки
Здавалося б ідеальна гра, але для нас, котячих дослідників, знайшлось і трохи недоліків. І це не про технічну частину гри – тут все добре. Це скоріше про концептуальні геймплейні моменти. Перше – це орієнтація на локаціях. На невеличких типу перших кількох все достатньо зрозуміло. Вони коридорні з невеликим розгалуженням, і запам’ятати де ти був, а де ні – достатньо просто. Але ближче до фіналу починається топографічне пекло. Ти можеш годинами нарізати кола в пошуках невеличкого повороту, який ти не побачив. Через це котики майже до самого фіналу не мали доступу до однієї з ключових механік гри – грошового дерева. Бо банально пропустили прохід до ліфту і пішли далі по основному сюжету. В цілому можна було б зробити щось накшталт мапи… це ж відносно сучасне автоматизоване місто. Тому чого б ні?
Також неприємними були моменти проходження по проходам, де тебе могли легко скинути в прірву, а точка відродження біс зна де. Реально неприємні відчуття, що нічого спільного не мають зі складністю жанру. На нервах грає відчутно.
Враження
Котикам сподобалась гра не тільки з точки зору геймплею, але навіть більше з боку філософських питань і роздумів, що саме робить нас людьми. Не вся брехня є шкідливою, як і не вся правда корисною. Моральний вибір ще ніколи не був таким складним, а наслідки настільки руйнівними. Звісно в маштабах міста Крат і його мешканців. Ми ставимо 4,5 котики маріонетки з 5 і рекомендуємо гру як для поцінювачів цікавих сюжетів, так і для шанувальнимків soulslike жанру. Додатковим плюсом є наявність цілої низки українізаторів. (Той, яким користувалися ми, доступний за посиланням у описі). Також для гри доступне окреме доповнення, яке ще більше розкриває історію, що передувала краху міста мрій та прогресу. Тож обирайте, ви людина, чи маріонетка?)
Огляд можна подивитись тут – Відео
Огляд – Бармакіт.
Голос – Бармакиця.
Монтаж – Barkasi.
Обкладинка – ikornikor.
Підтримати нас матеріально можна тут: https://www.patreon.com/kotygamesua
Ми використовували цей українізатор: https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3590387374&searchtext=%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80
