Aliens: Fireteam Elite — це гра, яка дозволяє нам нарешті побувати в шкірі тих самих Колоніальних морпіхів, яким у фільмах франшизи “Чужі” традиційно дістається найбільше. І якщо вже чесно, їхня кар’єра зазвичай закінчується значно швидше, ніж хотілося б.
Колись давно в нашу свідомість прийшли Гаррісон Форд у “Тому, що біжить по лезу”, Еллен Ріплі з її жахливим невмирущим ксеноморфом і загадками планети LV-426, а також вічно крутий Арні з міжзоряним мисливцем — Хижаком. Тоді в нашій голові не було концепту єдиного всесвіту об’єднаного мегакорпорацією Вейланд-Ютані, пошуками Інженерів і боротьбою за контроль над найстрашнішою біологічною зброєю всіх часів.
З часом цей всесвіт обріс новими деталями, спінофами та взаємозв’язками. Не оминули його і відеоігри. Тож сьогодні ми знову вирушаємо на службу до Колоніальної морської піхоти, щоб з’ясувати, чи досі виконує свою задачу вже не нова, але добре відома Aliens: Fireteam Elite. Для цього нашим котикам вкотре довелося записатися у піхоту. Але цього разу на зореліт Endeavor. От і перевіримо, наскільки небезпечними залишаються ксеноморфи, коли патрони закінчуються швидше, ніж нерви.
Геймплей.
Гра представляє собою кооперативний шутер на трьох від третьої особи в атмосферних декораціях, характерних для всієї франшизи Alien. На вибір нам доступно 6 класів, які фактично виконують абсолютно різні ролі і в ідеалі створюють необхідну синергію для проходження навіть найскладніших місій. Серед доступних нам:
– універсальний Gunner (гнучка для спеціалізації піхота),
– Demolisher (руйнівник з ракетницею на плечі і смартганом в руках),
– Technician (технік на всі руки з функцією виставлення оборонного периметра з турелей),
- Doc (доктор залишається доктором навіть в колоніальній піхоті), Phalanx (такий собі танк зі щитом)
- і Lancer (Броньована версія руйнівника, але для вогню зі статичних позицій).
Відчутно, що гра заточена на кооператив. Однак що робити, якщо гра старенька, онлайн слабенький, а пограти бажання є? Відповідь – використовуйте синтетиків, тобто ботів. Доречі дійсно прикольна реалізація. Боти в особі синтетів. Котики зацінили.
Однак окрім доброї концепції, все інше не таке добре, бо виконувати синтети можуть всього одну роль – піхотинця звичайного, і, в рамках типових кінематографічних стереотипів, трохи тупенького. Хоча коли є бажання пограти – і не на таке погодишся. В чому проявляється примітивність ШІ союзника… та в тому, що вони постійно діють як ваш хвостик, не використовуючи навіть примітивні тактичні CQB побудови і перекриття сліпих зон. І не використовують навіть примітивні тактичні побудови і перекриття сліпих зон у бою в приміщеннях. Якщо простіше – можуть абсолютно спокійно стріляти в один бік незважаючи на противника позаду чи з флангів.
Звісно, гра яка розрахована на тривале утримання гравців, Alien Fireteam має свою систему прогресії, яка дозволяє розвиватись як нашому персонажу, так і орієнтована на прокачку зброї. Всі прогресії зав’язані на досвід, який ми отримуємо в результаті проходження місій. Причому досвід отримується рівномірно як персонажем, так і екіпірованими видами озброєння незалежно від того, чи ми їх використовували, чи ні.
Якщо говорити про розвиток персонажа, то при підвищенні рівня, або ж рангу ми отримуємо додаткові перки, або ж риси, які дозволяють нашому піхотинцю профілювати свої здібності для кращої командної, або ж індивідуальної роботи. Також ми можемо використовувати модифікатори, які суттєво впливають як на ефективність, так і взагалі на типаж умінь, що може використовувати персонаж. Заради правди, зазначимо, що ці риси і модифікатори суттєво впливають на те, як наш персонаж може себе реалізовувати в бою. І це навіть в рамках одного класу. І це ще до того, як ми почали говорити про зброю.
Доречі про неї рідну. Незважаючи на те, що типів зброї всього 4: пістолети, дробовики, автоматичні гвинтівки і важке озброєння; різновидів зброї як раз таки багато і на будь-який смак – від портативного кулемета, або убійного магнума, до дилеми що краще взяти – ракетницю, важкий вогнемет чи мініган.
Це вже, разом з гнучкістю класів дає нам величезне різноманіття того, як саме ми будемо грати. Однак ми ще не закінчили. По-перше, як ми казали раніше, зброя отримує досвід. Точніше наш морпіх отримує досвід використання зброї і опановує її. Відповідно краще опанована зброя працює більш ефективно. Хто б сперечався. Але і це ще не все. На кожну зброю ми можемо поставити додаткові модулі, як то модуль на дуло типу полум’ягасника чи дульного гальма-компенсатора, модуль на магазин або просто різноманітні магазини і модуль прицільних приладів – типу коліматора, оптичного прицілу і таке інше. Ці модулі не просто впливають на статистичні характеристики зброї, але й можуть перетворити її на щось абсолютно інше. Бо автоматична плазмова гвинтівка з оптичним прицілом – це вже зброя для середніх дистанцій, а не інструмент ближнього бою.
З урахуванням варіативності зброї і її модулів, а також можливого профілювання кожного класу колоніального морського піхотинця ми отримуємо більш ніж гідну варіативність на будь-який смак. І це круто.
Вороги.
Вибачайте, але тут без спойлерів не вийде. Бо нашими ворогами будуть дві принципово різні за стилем і геймплеєм фракції – безпосередньо знайомі нам ксеноморфи і віддані программному коду і директивам вищого корпоративного керівництва гуманоїдні синтетики Вейланд-Ютані.
Ксеноморфів у грі велика кількість, і в цілому ми зустрінемо всі знайомі нам види. І навіть раніше невідомі нам. Ну або не так розповсюдженні, я ти ж самі плювальники, або кислотні камікадзе. Тільки от з ксеноморфами криється перший момент, що вибиває гру з всієї серії – ксеноморфи ведуть себе як зерги зі Старкрафту. Тобто це примітивний рій, який намагається наший піхотинців завалити грубою масою. І де поділись хижі інстинкти, вигадливість і прихована небезпека? Навіть в тактичній стратегії Aliens Dark Descend, ксеноморфи валять не масою, а засідками, сильними юнітами і спробами обійти. Хоча і там вистачає періодичних лобових навал. Але трохи засмучує нівелювання фактично Apex Predator до банального рою, який абсолютно реально вичистити під нуль. Звісно, якщо у вас є відповідні ресурси.
Щодо синтетиків – це вже претензія на гуманоїдного противника, що діє в одній тактичній площині з нашими морпіхами. Так, ШІ синтетиків противка трохи кращий за наших Альфу і Бету, однак все одно кульгає на обидві ноги. І фактично, знов-таки небезпечний ворог бере нас не майстерністю, а банальною кількістю.
З одного боку це сильно збиває атмосферність дійства, яке розгортається на екрані, але з іншого надає необхідну для кооперативного шутера динаміку. Чи це добре – досить важко сказати. Однак кришити ксеноморфів в кислотний смузі достатньо приємно.
Різне
Ну м’ясний драйв – це однозначно прикольно, особливо коли періодично типова рутина винищення страшних хижаків переривається більш високоорганізованими боями з гуманоїдами. Однак чи є життя-буття за межами нашого вузького світу сповненого постійної стрільби? На жаль котики цього не побачили. Під час місій ми можемо побачити тільки вже глибокі наслідки навали чужих. Тобто всі ВЖЕ померли. Ніякої тобі драми з викраденням останнього живого прям перед твоїми очима, чи появою грудоламу у вцілілого члена екіпажу. Це робить завдання одноманітними по атмосферності і абсолютно нединамічними. Ну тобто спочатку все прикольно і має свою таємничість, але як пройшов один раз – нудно. І досліджувати нема чого. Локації фактично коридорні. Немає відчуття, що от минулого разу ти засцяв піти в той темний коридор, а от зараз з командою А (можна вставити типу мем чи просто вирізку) ти вже кожен закуток почистиш.
Окремо варто згадати наш соціальний хаб, тобто ангари і стартовий майданчик нашого десантного зорельоту Зусилля (Endeavor). Причому згадати з сумом за нереалізованими можливостями. Бо замість навіть псевдо-активності перед місіями і іншими колективними активностями, цей хаб має такий же саме неживий вигляд, як і спустошені коридори після навали ксеноморфів. Ну NPC, звісно на борту є, але їх з легкістю може замінити кілька автоматів з діалоговими вікнами.
Історія
Історія класична для всієї франшизи. Через 23 роки після подій з Еллен Ріплі і її трагічної загибелі. Вейланд-Ютані продовжує свої експерименти, використовуючи всі наявні у неї ресурси для отримання бажаного результату. А люди – це також ресурс корпорації. Події розгортаються на планеті LV – 895, яка зберігає багато секретів, ксеноморфів, і не тільки. Якщо ви ще не в курсі – не будемо псувати інтригу.
Недоліки
Ми можемо казати про велику кількість недоліків – від зруйнованої атмосфери класичної серії фільмів, до перетворення дійсно страшних і небезпечних ксеноморфів на банальне гарматне м’ясо для нашого персонажа. Але найбільшим недоліком гри є той, який спіткає всі проєкти, розраховані на кооператив – це онлайн. Так само, як і Star Wars Battlefront 2, гра є нішевою і обмеженою по затребуваності. А що вбиває онлайн проєкти – правильно, низький онлайн. В черзі можна стояти до потемніння в очах. Ну або брати двох синтетиків і винищувати ксеноморфів.
Враження
Сказати по правді, у котиків дуже неоднозначні враження від гри. З одного боку – це улюблений всесвіт, в який докрутили класні механіки, зробили її веселою для гри з друзями чи просто рандомними чуваками. З іншого боку – зруйнували певні стереотипи всесвіту. Тим не менш, ми вважаємо, що гра і досі заслуговує на увагу, і якщо матиме онлайн – то точно ще засяє новими фарбами. Ми ж ставимо 3,5 піхотні котики з 5, і рекомендуємо побігати у неї, хоча б заради ознайомлення, тим більше, що на неї майже постійно непристойно великі знижки. А, так… мовний бар’єр…. української у грі немає, як і локалізації. І зважаючи на те, що готується до цього літа виходить вже друга частина гри, то української локалізації першої і не буде.
Огляд – Бармакіт
Голос – Бармакиця.
Монтаж – Barkasi.
Обкладинка – ikornikor.
Підтримати нас матеріально можна тут: https://base.monobank.ua/6fq9Ze467dhWyt