Ми вже знаємо, що таке безнадія. Ми бачили міста, що тонули не у воді, а у вогні.
Але Лавкрафт придумав свій варіант пекла задовго до того, як ми почали жити у власному. І це пекло має назву — Окмонт. Тут море забирає землю, а щось — людський розум. І якщо ви шукаєте спокій, то ця гра не для вас.
The Sinking City — це не детектив. Це спуск у глибину, з якої не всі повертаються. Бо є речі, які не можна побачити — і залишитись людиною. Є місця, куди не можна ступати — бо там розчиняється розум. І є Окмонт — місто, що тоне у власних гріхах, у своїй історії, у своїй безнадії. Саме сюди прибуває Чарльз Рід, щоб знайти відповіді… і, можливо, загубити рештки віри у те, що світ взагалі існує.
Знаєте, в наших реаліях подекуди може скластись враження, що все-все провалено, програно, ми всі помремо, і повна безнадія. Ну, сказати по правді, ми дійсно всі помремо, бо пігулок для вічного життя ще ніхто не придумав. А от щодо відчуття безнадії – то достатньо дискутивне питання. Але не для творів Лавфткрафта і їх адаптацій. Бо є одне місто, що вже давно не відображається на жодній карті, місто безнадії і занепаду, божевілля і приреченості. І наш протагоніст, приватний детектив Чарльз Рід, може знайти в цьому місті відповіді навіть на такі питання, про які він точно волів би не знати, не кажучи про те, що за цими питаннями приховується.
Геймплей.
Гра представляє собою екшен пригоду від третьої особи з елементами шутеру, RPG і великою домішкою детективного розслідування в кращих традиціях Шерлока Голмса. І це не дивно, бо студія Frogwares спеціалізується саме на детективних історіях. The Sinking City стала певним викликом, бо більше спиралась на екшен і відкритий світ, з чим раніше студія не працювала.
Тим не менш, ось що ми маємо по факту. Відкритий світ розміром з напівзатоплений Окмонт в декораціях США 20-х, 30-х років. Детектива, ветерана першої світової і хороброго військового водолаза Чарльза Ріда, що має певні цікаві паранормальні здібності і зовсім нецікаві психологічні розлади, видіння і марення. Місцевого авторитета, впливового діяча науки і мистецтв з неймовірно прадавнім родом – пана Трогмортона. Хоча слід зазначити, що скелетів в шафі цього пана вистачить, щоб Окмонт затонув ще раз, але під їх кістками. Ну і купи культистів, що прагнуть відродити прадавнє божество. Декораціями для цих дійових осіб виступають місцеві жителі, що поступово вимирають, бридкі почвари, яких все більшає, і задушливе гидке відчуття невідворотності і приреченості. Щодо приреченості – це проявляється в усьому – від розбитого після затоплення міста, до містян, що незрозуміло скільки живуть середи напів згнилої риби і інших морських мешканців, від мутованих в щось незрозуміле кішок до дивних і шалено небезпечних почвар. А особливо це має прояв в історіях життя і смерті жителів цього по суті проклятого міста, які дізнається наш детектив під час своєї вельми непростої роботи.
Щодо стилю роботи нашого хороброго ветерана, що приміряв на себе капелюх шерлока, то в цілому все по класиці. Збираємо докази, в тому числі за допомогою третього ока, шукаємо інформацію в архівах, відтворюємо сцени за допомогою своїх надприродних здібностей і обробляємо це все в покоях мислення. Скажімо так – механіки, реалізовані в The Sinking city, стали основою для таких проєктів як Alan Wake 2, саме в детективній частині. Ну як водиться – якщо у нас відкритий світ, то і архів у нас повинен бути аж ніяк не один. При чому кожен зі своїми вельми цікавими і ми б навіть сказали колоритними персонажами. Для того, щоб шукати додаткову інформацію, доведеться постійно звертатись до архіву поліції, архіву місцевої газети, архіву мерії і архіву місцевої бібліотеки. Доречі, візит до останньої залишив на котиках досить сильні враження, і це зовсім не пов’язано з книгами. Тож якщо ви зайшли в глухий кут – перевірте, може потрібна інформація є в одному зі спеціалізованих архівів.
Бойова система у грі ближче звісно до шутеру. Однак, розстрілювати почвар направо і наліво не вийде. По-перше, через певні механіки виживання. Ну самі подумайте – після повені в місті дуже складна ситуація з ресурсами, почварами і здоровим глуздом. З їжі – одна риба підозрілого походження, а вода… краще вже ризикнути і хильнути міцненького, навіть попри сухий закон. Тому основною валютою стають як раз таки набої до вашої зброї. І це певний дефіцит. По-друге, наш протагоніст, незважаючи на ветеранське минуле, все ж таки не зовсім Рембо, хоча і звик вирішувати питання в тому числі за рахунок грубої сили, чи свинцю. Тому бадьорих перестрілок ви тут не побачите, як і механік, які їм притаманні. Наприклад немає можливості присісти за якимось укриттям, вести вогонь з-за укриття тут також не вийде. Але мінімальний функціонал для того, щоб більш-менш безпечно протистояти всяким почварам, хай навіть іноді і у людській подобі, є. Та і вибір зброї також не такий вже й куций, як міг би бути.
Зброя і спорядження.
Раз ми вже говоримо про доступний нам арсенал, то слід визначити обмеженість доступу до супер сучасних (на момент 20-х років) знарядь вбивств… тобто самозахисту. В цілому нам доступно аж 6 видів зброї – пістолет, револьвер, дробовик, гвинтівка, пістолет-кулемет і тарарам… гостра важка окопна лопатка. Базово маємо доступ до пістолета, револьвера і лопатки. Все інше нам буде відкриватись по ходу проходження сюжету. Ще один момент – на кожен вид зброї вельми обмежений боєзапас – буквально по 3 магазини всього. Однак ми можемо цю кількість збільшити на +1 магазин, якщо будемо розвивати свої навички в цьому напрямку.
Сказати, що зброя відчувається сильно по-різному ми не можемо. Поведінка персонажа з нею доволі шаблонна, віддача не особливо відчувається, але з врахуванням, що бої тут не основний контент, а скажімо так, допоміжний – то на це не особливо звертаєш увагу. Наші котики більше за все полюбляли використовувати револьвер і закидувати особливо важких ворогів гранатами. ( А ще іноді істерично добивали почварок лопаткою).
Ми сказали гранатами? Так, у грі є і допоміжні засоби нести ворогам очищення – це пастки типу ведмежого капкану, коктейлі з запальною сумішшю і гранати. Ну і можна відновлювати своє здоров’я аптечками і ментальну рівновагу заспокійливими. Так само як і з набоями, з цими речами ситуація не краща. А тому наш військовий ниряльник по ходу справи ще й непоганий сапер і фармацевт, бо зі всякого хламу, що ми знаходимо в напівзатопленому місті Чарльз Рід може зібрати не тільки набої до потрібної зброої, але й ручні гранати, що доволі ефективно розносять найтовстіших ворогів, а також конкретне таке заспокійливе, щоб потім кошмари не наснились.
Щодо цих самих ресурсів. Не можемо сказати, що їх у грі забагато. То там пара патронів, то там трохи пороху, то тут знайшли кілька гільз. Однак зазвичай витрачається це все набагато жвавіше, ніж знаходиться. Котики перевірили декілька варіантів і знайшли кілька дірок в логіці гри. Є локації, де постійно респавняться почварки. Але так само там респавняться і ресурси, і в цілому можна знайти декілька приміщень зі зручним доступом до контейнерів без необхідності постійно вступати в бій, хоч за вбивсто тварюк і дають очки досвіду.
Розвиток персонажа
Доречі про досвід і розвиток персонажа в цілому. У нашого детектива є декілька гілок навичок, які відповідають за виживання персонажа, ефективність застосування зброї і навички всіляке сміття перетворювати на корисні речі. Звісно не за просто так ми розвиваємо головного героя, а за очки умінь, які ми отримуємо за кожен новий рівень. Щодо отримання того самого досвіду, за допомогою якого ми піднімаємо собі рівень. Існує 3 варіанта і вони здебільшого доповнюють один одний. Перший варіант – це виконання квестів і розкриття справ. Взагалі найбільше досвіду ми дістаємо саме через це джерело. Бо набагато простіше дослідити локацію і отримати преміальний досвід за знайдені докази, ніж бігати і намагатись вбити ще одну смачну в плані отримуваного досвіду почвару. Почвари – це друге за значенням джерело досвіду. Не так ефективно як у випадку з детективною діяльністю, але якщо позадротити в правильних місцях – то і рівень піднімете, і всякого корисного хламу наберетесь. І третій шлях – це дослідження міста. Бо за відкриття важливих локацій наш персонаж також отримує досвід. Звісно ми не можемо сказати, що напівзатоплений Окмонт створений для прогулянок, однак трапляється і вельми приємна погода для пообіднього моціону.
Прокачка дерева умінь не змінює докорінно геймплей, однак досить відчутно допомагає наскільки можливо комфортно себе почувати в товаристві культистів, почвар і просто схиблених місцевих.
Недоліки
Однозначно ремастер гри пішов їй на користь. Однак місто все одно не відчувається живим. Приреченим – так, але не живим. Звісно періодичні бійки за крихти їжі чи проповіді чергового культиста оживляють сцену, але NPC ніяк не реагують на дощ, не особливо змінюють свою поведінку в різний час доби, та і в принципі ви в будь-який час доби можете потрапити в будь-який архів – і зустріти тих самих персонажів, які просто нічого не роблять. От стоять і чекають на вас – угу, в місті ж більше проблем немає. Це, звісно, трохи псує атмосферу, однак така ситуація достатньо нормальна для ігор 2019-20 року. А ще хотілось би кращу бойову систему на рівні The Division, сподіваємось, що в другій частині ці аспекти врахують.
Також з недоліків – це те, що наш вибір не має впливу на те, як представлено основну історію. Звісно, у грі є 3 фінали, однак вихід на кожен з них робиться по суті в останній момент, коли ми приймаємо нашим протагоністом фінальне рішення. Хотілось би, щоб наслідки нашого вибору були більш глобальними або ж хоча б відчутними.
Історія
Як ми вже неодноразово казали, наш протагоніст, приватний детектив і втеран-ниряльник Чарльз Рід, прибуває в настільки забуте і відірване місто штату Массачусетс, що його просто немає на жодній мапі. І місто це – напівзатоплений Окмонт, який буквально щойно пережив надзвичайно сильну повінь. Прибуває містер Рід через випадки видінь, на які і сам страждає, а також через велику кількість таких випадків у інших людей, на запрошення доктора Йоганеса вон дер Берга. Ну звісно ж не буває так, що людина просто приїхала кудись і вирішила всі свої питання – доведено Аланом Вейком. Тож і Чарльзу Ріду доведеться познайомитись з цілою низкою химерних і подекуди більш ніж підступних персонажів, розібратись в хитросплетіннях окультних спілок і давніх богів, а також спробувати в цій круговерті не загубити себе і самому не стати жертвою прадавнім богам в руках підступних і холоднокровних культистів.
Історія самої гри. Важкий шлях до справедливості
Шлях The Sinking City був набагато драматичнішим, ніж може здатись. Після релізу у 2019 році між українською студією Frogwares та французьким видавцем Nacon почався конфлікт. За контрактом права на гру належали Frogwares, але видавець, за словами розробників, не виплачував роялті та намагався привласнити собі повні права на проєкт.
У 2021 році ситуація дійшла до відкритого скандалу: Nacon без згоди Frogwares виклала гру на Steam, використавши зламану версію — фактично відредагувавши оригінальний білд, щоб зняти захист і прибрати логотипи студії. Frogwares оприлюднили докази і відкрито звинуватили видавця у порушенні авторських прав.
Після тривалої судової тяганини рішення ухвалили на користь Frogwares. Українська студія повернула собі всі права на The Sinking City, включно з правом розповсюдження. І вже ремастер 2024 року став першим повністю незалежним релізом — без участі сторонніх видавців.
Післярелізні конфлікти з французьким видавцем Nacon відчутно підірвали моральний дух компанії, та і створили певні нюанси в діловій репутації. Однак персонально наша редакція вважає, що Nacon поступили нечистоплотно, і Frogwares величезні молодці, що відстояли свої права на гру і франшизу в цілому.
Гра з самого запуску має українську текстову локалізацію, а також спеціальний костюм-вишиванку для головного героя. Це однозначно круто, з врахуванням того, що фактично це не стільки відгук студії на суспільний запит, скільки їх власна ініціатива.
Графіка і звук
Ну ремастер є ремастер, і гра має однозначно кращий вигляд, який точно відповідає сучасним стандартам АА ігор. Звуковий же супровід – відповідає атмосфері і навколишньому середовищу. Дійсно гарна робота.
Враження
Котики і раніше були нерівнодушними до цієї Sinking City, однак ремастер точно подарував їй друге життя. Ставимо 4 котика-детектива з 5 в надії на те, що друга частина перевершить першу, і однозначно рекомендуємо поцінювачам детективних і екшен ігор. Ну і звісно закликаємо підтримувати українські студії, що мають чітку і послідовну проукраїнську позицію.
Огляд – Бармакіт.
Голос – Бармакиця.
Монтаж – Barkasi.
Обкладинка – ikornikor.
Підтримати нас матеріально можна тут: https://www.patreon.com/kotygamesua