Кабан і качур. Звучить як початок жарту, правда?
Але сміятись тут не вийде. Бо в Mutant Year Zero: Road to Eden ці двоє — не комедіанти, а сталкери, які виживають серед руїн цивілізації. І їхня пригода куди жорсткіша, ніж здається на перший погляд. Звісно з метою передати вам інформацію з перших лапок, наші котики втерлись в довіру до Дакса і Борміна – головних героїв гри, і доєднались до їх сталкерського загону.
Геймплей
Гру можна віднести до тактичних екшен-rpg з покроковими боями і ізометричним видом камери. Хоча під час досліджень виникає відчуття екшена від третьої особи. Наш загін сталкерів складається з трьох активних бійців, яких ми, по-за боєм, можемо поміняти в будь-який зручний для нас момент. В запасі ми можемо тримати всіх, кого зустрінемо. А також мутантів. Але далеко не всі вони такі ж подібні до тварин, як наші головні герої.
Бойова система у грі покрокова, причому тут немає жодних кидків на ініціативу. Якщо ви влаштували засідку на противника – ваш підрозділ ходить першим. Якщо противника вас знайшов – то він і робить перший хід. Ходи персонажів відбуваються за принципом: хід ваш (і ви можете ходити персонажами в будь-якій послідовності) – хід противника (і він пересуває всіх своїх посіпак). У кожного персонажа є 2 очки дії. Їх можна витратити на переміщення, постріл чи спеціальну дію. Причому постріл має сенс відкладати на другу дію, інакше він споживає обидва очки. До спеціальних дій можна віднести жбурляння гранати, або використання ваших мутованих здібностей.
Додатково до цього, важливу роль у геймплеї відіграють укриття та висоти. Тому тактична складова гри достатньо ретельно пропрацьована. Окремо слід звернути увагу на два різних типи ворогів – синтетичних, тобто роботів і їм подібних, і всякого біологічного сміття типу гулів, сектантів і бішених мутованих собак. І методи протидії цим типам суттєво відрізняються. Роботів можна паралізувати електрикою, а біологічних істот – непогано так підпалити.
Тільки зрозумійте правильно – всі ці тактичні моменти, вкупі зі стелсом і механіками безшумних вбивств, звісно дадуть вам можливість протистояти більш чисельному і краще підготованому противнику. Однак летіти напролом штурмовою командою крізь підготовлену оборону аж ніяк не вийде. Тут доведеться думати, аналізувати, планувати в якому порядку ліквідувати ворога. Тобто достатньо цікаво виходить.
Зброя і броня
Зі зброєю у грі не так щоб сильно різноманітно, однак і не так вже й бідно, як могло б здаватись. З одного боку її не багато. Однак, по-перше, вона абсолютно різна. По-друге, її можна покращувати. Покращується зброя двома шляхами – її безпосереднє покращення за частини зброї та встановлення додаткових модулів – і все це в Ковчегу в майстерні Дельти. Зброя буває трьох рівнів. І з кожним рівнем покращуються просто шкода й критична шкода. Ну і на додаток – при покращенні змінюється зовнішній вигляд зброї.
Броня у грі складається з бронежилета, чи чогось на кшталт його, і шолома. З шоломом простіше – в залежності від виду, він покращує якісні характеристики персонажа – наприклад дає імунітет до термічної шкоди або критичної шкоди. З бронею трошки цікавіше, бо з одного боку вона також дає подібні до шоломів бонуси, однак додатково збільшує здоров’я персонажа і його захист. Захист – характеристика важлива, бо він відображає кількість шкоди, яку може зупинити від стрілецької зброї. Нажаль в рукопашній ця механіка не працює. На відміну від зброї, броню покращувати не можна. А шкода.
Наче все розібрали, окрім одного питання – де це щастя брати? Ну отут зовсім складно. Пам’ятаємо, що у нас навколо постапокаліпсис і складів з новеньким озброєнням взагалі не видно. Однак на локаціях, де скупчується ворог можна знайти контейнери, в яких трапляються цікаві речі, як то броня чи зброя. Звісно скрині для броні і зброї різні, тож відрізнити їх цілком можливо))
Розвиток персонажа
З розвитком наших вельми цікавих друзів все більш-менш традиційно. За вбивства ворогів ми отримуємо досвід, а з кожним збільшенням рівня – очки навичок. Ці очки ми можемо витратити на придбання мутацій, які розділяються на активні і пасивні. Активні ми можемо застосовувати впродовж фази боїв, а пасивні працюють завжди. Більш того, є окрема гілка пасивних навичок, спрямована на збільшення здоров’я персонажів, дальності руху тощо.
На превеликий жаль, виключно за рахунок навичок і характеристик зробити зі свого персонажа машину для вбивств не вийде. Навіть на базовому рівні складності, вам доведеться підбирати набір умінь і характеристик саме для командної роботи. І тоді ваші сталкери матимуть шанс виконати свою місію.
Також є гілка покращення здібностей нашої групи за артефакти, які ми знаходимо впродовж наших сталкерських мандрів. Ну тобто знайшли міні холодильник – тягнемо до Пріппа в бар, знайшли телескоп – туди ж, знайшли аккумулятор – теж згодиться. А от у нього оце все щастя можна виміняти на глобальні покращення і поліпшення. І незважаючи на те, що їх наче і небагато – вони дійсно впливають на вашу ефективність.
Історія
Сам сюжет гри починається достатньо стандартно. Ми – ті хто вижив після кінця світу у вигляді ядерної війни і пандемії – є останніми представниками людства. Майже останніми і майже людства, бо кабан і качур – так собі люди в класичному уявленні. Так от. Наші протагоністи – члени громади сталкерів – ризикових і підготовлених до протистояння бійців, що постійно ходять в зону для збору вцілілих крихт обладнання, які продовжують життя в Ковчегу. Що таке Ковчег – це, зі слів старійшини, одне з трьох сховищ, в якому знайшли притулок залишки людства. Свідомі залишки людства. Несвідомі стали тупими канібалами з загальним прізвиськом гулі. І ці гулі дуже не полюбляють сталкерів. І ненавидять Ковчег. Після чергового вдалого рейду, наші герої повертаються на Ковчег і відбивають підступи до нього від засідки цих самих гулей. Однак ситуація ще більш неприємна – поки наші герої збирали хабар, Хеммонд – лідер кращої групи сталкерів і майстер на всі руки, покинув Ковчег і пішов у подорож в один кінець – до Едему. Едем – за чутками поселення в якому все є і можна безпечно жити, без загрози гулів або голоду. Наших героїв старійшина посилає збігати кабанчиком за Хеммондом і повернути його до Ковчегу, бо тут все зламається без нього. Ох вже ж ця кадрова політика. Ти незамінний, тому ми тебе не відпустимо, але й платити більше не станемо. Отак ми і вплутались у велику халепу.
Графіка і звук
Незважаючи на те, що гра вже достатньо поважного віку, вигляд вона має класний. Якщо не знати року випуску, то і не скажеш, що проекту вже більше 10 років. Звуковий супровід на достойному рівні, а професійна озвучка діалогів персонажів впродовж подорожей – просто бомба.
Недоліки
Ну до недоліків можна віднести не зовсім зрозумілі механіки управління, наприклад перемикання між ворогами. Але сказати, що це критично – ну все ж таки ні.
Враження
Котики були задоволені своєю знахідкою і вельми рекомендують цю гру для придбання. Тим більше, що і знижки на неї бувають великі, та і ціна явно не в останніх трендах, а помірна. В цілому ставимо 4,5 мутованих котика з 5 і насолоджуємося цікавою історією.
Огляд – Бармакіт.
Голос – Бармакиця.
Монтаж – Barkasi.
Обкладинка – ikornikor.
Підтримати нас матеріально можна тут:https://www.patreon.com/kotygamesua
Українізатор для Mutant Year Zero: Road to Eden:https://kuli.com.ua/mutant-year-zero-road-to-eden