Здавна людей цікавило питання – що знаходиться по той бік життя? А ще, за часів, коли Еллен Пейдж ще не вирішила стати Еліотом, студія Quantic Dreams активно експериментувала у відносно новому жанрі геймінгу – інтерактивне кіно, або інтерактивний сторітеллінг.
Звісно, гібридний жанр між кінематографом і грою подобається однозначно не всім, але такі історії досить нечасті навіть через 12 років після першого релізу Beyond: Two Souls на PlayStation 3. І в цілому зрозуміло чому. Трудоємність процесу просто шалена. Сценарій для зйомок звичайного довгого метра зазвичай займає від 90 до 150 сторінок. Приблизно 1 сторінка на хвилину екранного часу. Однак сценарій Beyond був завбільшки за 2000 сторінок, і це все доступно гравцю. Щоправда одного проходження для розкриття всіх можливих варіантів і сцен вам однозначно не вистачить. А от для того, щоб розібратись, чи варта ця гра вашої уваги, котики вирушили на допомогу Джоді в боротьбі з людською недалекоглядністю і породженнями інфрасвіту.
Геймплей.
Як ми казали раніше, гра відноситься до жанру інтерактивний сторітеллінг. Звучить цікаво. А що це значить? Це означає, що першочергово розробники хочуть показати нам цікаву кінематографічну історію, де ми, як гравці, будемо мати певний вплив на перебіг подій. Це реалізується різноманітними варіантами діалогів, або ж певною свободою дій. Ну або результатами ваших quick-time actions, ну хто не в темі – це коли в певний момент часу потрібно проклікати якусь кнопку, щоб ваш персонаж зобразив відповідну дію… ну або не зобразив і отримав наслідки. Якщо ми говоримо саме про Beyond: Two Souls, то це здебільшого впливатиме виключно на те, яку версію основної історії ви побачите. На відміну від більш раннього Heavy Rain або більш пізнього Detroit Become Human, наші дії можуть вплинути лише на долю другорядних персонажів, а основна лінійка оповіді залишиться тією ж самою.
Тим не менш, це дозволило глибше пропрацювати події і оточення, в якому живе головна героїня Джоді та прив’язана до неї сутність – Айден. Доречі про нього. В будь який момент часу ми можемо перемкнутись з управління Джоді, на управління Айденом. А він набагато жорстокіший ніж ми можемо собі уявити. Бо розуміння моралі у нього відсутнє як таке. Якщо для захисту Джоді потрібно когось вбити – він навіть не буде ні на що зважати. А ще він вельми мстивий. Так от, щодо управління цією мстивою аморальною сутністю. Повної свободи пересування у нас немає. Ми можемо переміщуватись по-перше неподалік від головної героїні, а по-друге – лише через певні точки, підсвічені помаранчевим. Та і взаємодіяти ми можемо далеко не зі всіма об’єктами. А хотілося б. Однак, незважаючи на всі обмеження, як Айден, ми постійно рятуємо Джоді як від сутностей з того боку, так і від більш банальних агентів ЦРУ чи терористів.
Додатково хотілося б розповісти про режими гри. По-перше, є можливість грати не тільки одному, але й в мультиплеєрі. Ну то однозначно для поцінювачів. А по-друге є два режими проходження гри – основний сценарний і хронологічний. Справа в тому, що сценарний режим розділяє оповідь на теперішній час і купу спогадів, які певним чином представляють нам історію розвитку Джоді і Айдена. Не всім котикам сподобався сценарний режим, через постійні стрибки назад-вперед у спогадах, хоча це більш характерно для процесу відтворення спогадів у людей. Але як раз таки можливість проходити сюжет в хронологічному порядку вельми згладила невдоволене гарчання.
Історія
Ну а що там в самій історії? А отут все починається як містика. У дівчинки, нашої героїні Джоді, є невидимий друг, який може багато що такого робити. Ну там рухати предмети, вселятись в свідомість людей, вбивати людей… дрібниці. Але згодом виявляється, що окрім нашого вельми нестабільного і морально неврівноваженого світу, є ще й інша площина світу, тобто інфрасвіт, в якому живуть досить небезпечні почвари. Прийомні батьки не витягнули навантаження дівчинки з паранормальними здібностями і здали нас під опіку дослідницького інституту, де за старшого був персонаж Віллема Дефо – професор Нейтан Докінз. Свого роду він, разом з Коулом Фріменом (персонажем Кадіма Хардісона) став заміною родини для Джоді. Звісно, про паранормальні здібності Джоді та їх практичний аспект стало відомо і в ЦРУ, чиєю агенткою вона і стала в подальшому. Слід зазначити, що певні моменти залежать від нашого вибору – чи мститися, чи ні, чи вбивати, чи ні. Ну і взагалі це більше стосується морального вибору людини, а в даному випадку дівчинки, що виросла в лабораторії без особливих контактів з однолітками. На це все щастя ще й накладаються небезпечні експерименти зі створення проходу в інший світ – установки під назвою Конденсер. І логічно, що нічого доброго з того не вийде. Однак ми не будемо більше робити спойлери і дозволимо вам самим зануритись у вельми цікаву історію.
Різне. Недоліки
Звісно у гри є певні недоліки, як то обмежена свобода дій, достатньо велика для такого жанру ігор, лінійність сюжету, фокус на одному персонажі. Однак в даному випадку це дозволяє розповізти суцільну історію, де грань моралі стирається, і, традиційно, добрими намірами прокладається дорога в пекло. В даному разі вельми буквально. Якщо брати сценарний порядок проходження гри, то розробники достатньо розумно вирішили чергувати епізоди зі спокійним темпом і діалогами з епізодами, де присутній екшен і важливо не тільки читати, а і слідкувати за появою quick-time івентів. Це додає різноманітності і не дозволяє занудьгувати від монотонності оповіді. Ну і в цілому – ви зможете обрати собі партнера по життю. Але ми не скажемо коли.
Графіка і звук
Оригінально гра випускалась на PS3, однак пройшла ремастер на PS4 і згодом адаптацію на ПК. Можна сказати, що це гра, в якій можна оцінити гру акторів. Причому не тільки голосом, але і мімікою. А це вже багато про що каже саме з графічної точки зору. Звуковий супровід вийшов на висоті, незважаючи на ряд проблем, які він пережив. Композитор Норманд Корбеіл, який починав роботу над грою, помер від раку, так і не закінчивши своє творіння. Але на заміну йому прийшов Лорне Балф, відомий звуковим супроводом AC: Black Flag. А трохи згодом до нього приєднався і Ганс Циммер. Тож нарікати на звуковий супровід однозначно не варто.
ВраженняГра викликає гарні враження, особливо якщо розглядати її як кінострічку з можливістю нашого втручання. Тут – і класний сюжет, і візуал і історія – всі атрибути на гарний вечір. Однак з точки зору ігроладу, гейплейних механік – гра достатньо невибаглива, і це реально впливає на те, як вона сприймається як гра. Коти вважають, що об’єктивно Beyond two souls заслуговує 4 з 5 котиків. Cаме через сюжет, постановку, гру акторів і доступні при цьому геймплейні механіки.
Огляд – Бармакіт.
Голос – Бармакиця.
Обкладинка – ikornikor.
Підтримати нас матеріально можна тут: https://www.patreon.com/kotygamesua